БАНДУ́РА – один із найдавніших українських народних інструментів – сьогодні знову дуже популярна, нею захоплюються в Україні і далеко за її межами.

23 Грудня 2021

Поділитись:

viber telegram copy Посилання скопійовано!

Талановита 13-річна дівчина  із міста Бучач, що на Тернопільщині, Наталя Клебан, своєю грою на бандурі підкорила вже не одну сцену в Україні та закордоном, і своїм прикладом показує, що бандура – неймовірна і сучасна (попри велику її історію), і є справжньою гордістю українців.

Бандура вважається дуже древнім за походженням інструментом. Свідченням цього є її схожість із стародавнім китайським та індуським музичним інструментом баною.Бандура – струнно-щипковий інструмент, її відносять до родини арфових. Гра на бандурі дуже схожа до виконання на арфі – пальцями обидвох рук защипують струни, яких у сучасних концертних хроматичних інструментах налічується до 65-ти, які колись були жильними, а тепер використовують металеві.

Предками сучасної бандури вважають кобзу, яка у свою чергу має безпосередній зв’язок із європейською лютнею. На перших бандурах 18-19-го століття видобували звук за допомогою притискання струни до грифу, подібно до кобзи та гітари. Корпус кобзи, подібно до лютні та гітари, має симетричну будову. Потім до кобзи почали додавати приструнки, і поступово утворюється інструмент, який ми називаємо бандурою.

Традиційно бандури виготовляли з верби та липи, та київський майстер В.Герасименко починає робити свої інструменти з клену, досягнувши при цьому більш дзвінкого звучання та полегшивши конструкцію бандури. Також він вважається винахідником штучних пластикових нігтів для гри на бандурі.

На сьогодні найбільш розповсюдженими інструментами є бандури двох типів – київська та харківська, які були удосконалені мастрами Іваном Склярем та Василем Герасименком, та багато їхніх різновидів: діатонічні, напівхроматичні, хроматичні, прими, піколо, баси тощо.

Бандура використовується як сольний інструмент, так і у складі ансамблів і оркестрів.

Наталя, розкажи будь-ласка, з якого віку займаєшся музикою і з чого все почалося?

– Зараз я навчаюсь у Бучацькій дитячій музичній школі, у 7 класі. Музикою займаюся з 7 років . Ще з дитинства я любила співати, часто виступала у садочку, потім в школі.У другому класі я пішла в музичну школу, спочатку хотіла грати на фортепіано, але місць уже не було, і, оскільки, у мене хороший голос, мене прийняли у клас бандури.Що сталося саме так, я зараз не шкодую, адже розумію, що бандура мені ближче. Мій вчитель- це Боднар Марія Іванівна, з нею неймовірно приємно працювати. Вона все чудово пояснює, та показує і допомагає. Вдячна їй за все. Вчитись у неї одне задоволення.

– Як часто і скільки часу в тиждень/в день витрачаєш на заняття музикою?

– Щодня я стараюсь грати хочаб 2-3 години, якщо є більше часу або роботи, звичайно витрачається більше часу.

– Чи складно навчитися грати на бандурі, чи важкий в оволодінні цей інструмент?

– Коли люди бачать у мене бандуру, у них виникає здивування ну і, звичайно, питання – «чи важко на ній грати?», «скільки струн?» . Насправді, нічого дуже важкого в оволодінні цим інструментом немає, перший урок у всіх починається з найменшої бандурки, яка називається «плеяда», у ній в середньому 50 струн. На цьому уроці діти ознайомлюються з будовою бандури, з тим, як її потрібно тримати під час гри, як правильно тримати руку і як щипати струни, щоб був певний звук. Якщо дитина опанувала цей інструмент, їй дають більшу бандуру – «Прима», у ній струн уже більше – від 55 до 58. Це більш професійний інструмент,ще його називають концертним, на ньому можна виконати значно більше творів, адже додались струни. Приблизно у 5 класі діти беруть бандуру з перемикачами, які можуть понизити або повисити струну на півтона, і у ній може бути від 61 до 65 струн,на такій бандурі можна виконати буквально усі твори.

– Які найчастіше виникають складності, чи бувало бажання покинути це, і що не дало залишити бандуру?

-Мабуть, найчастіше труднощі виникають тоді, коли ти опрацьовуєш новий твір, адже там можуть бути нові для тебе елементи, або ж складнощі у виконанні, але з часом все це опрацьовується і труднощі практично зникають. Велике бажання покинути цю справу було у 3 класі, тоді починались більш складні твори, доводилось більше  вчитись з інших предметів, проводити багато часу у школі.Це було просто важко і від цього пропадало бажання, але завдяки моїм батькам, які трохи «натиснули» на мене,  я закінчила 3 клас і пішла далі, за це зараз я їм дуже вдячна, адже, якби я тоді закинула музичну школу, мабуть, це б була просто найбільша помилка в моєму житті.

– Які твої улюблені твори, які ти сьогодні граєш?

– Улюблених творів у мене немає, адже вся музика, автори – по-своєму красиві, у кожному є щось цікаве, що зачіпає душу.

На даний момент я граю такі твори: 

• «Etude» (A.Kalashnik)

• «Кубинський танець» ( ЖоаоПернамбуко , переклад Д.Губ‘яка)

• Варіації на тему народної української народної пісні «Налетіли  журавлі»

• «ChanceMeeting» (A.Kalashnik)

• «Presto» (Д.Пешетті)

 З них пісні:

• « Через сад виноград»(обробка М.Скорика, перекладення О.Гарасименко)

• «Мамині пісні» ( сл. і муз. О.Білоконь,аранж. В.Крищук)

• «Чого вода каламутна?» (Укр. нар. пісня,обр. Н.Курило)

• «Нащо мене зачіпаєш» ( Обр. А.Коціпинського,перекладС.Овчарової)

• «Там, за селом» (лемківська нар. пісня, обр. Н.Курило)

  • Які досягнення вже маєш у музиці – конкурси, нагороди,  де побувала з виступами?
  • Я брала участь у багатьох міжнародних та всеукраїнських конкурсах, де отримала вищі нагороди і гран -прі: зокрема це «Провесінь»(м.Кропивницький), причому, двічі. Крім того, «GoldEurope&GoldWorld» (м.Прага Чехія), «Кобзарському роду нема переводу»(м.Кам‘янець-Подільський) – двічі, «Гармонія»(м.Переяслав), «Висхідна Зірка» (м.Вінниця), «SuperArt» (м. Харків), «Волинський Кобзарик» (м.Луцьк) – двічі, «Дивоцвіт» (с.Нагірянка), «Файна Україна» (м.Тернопіль), «UkrWestArtFest» (м.Трускавець), «Яскраві Таланти Осені» (м.Дніпро), «Artlikefest» (м. Тернопіль) – двічі, «Франкове підгір‘я» (м. Дрогобич) – двічі, «Весняний зорепад» (м.Черкаси), «Українська Естафета Творчості» (м. Івано-Франківськ), «GoldArtFest» (м.Кемер Туреччина), «Український Ренесанс» (м.Київ), «Алея Зірок» (м.Львів),  конкурс, присвячений С. Крушельницької (м. Тернопіль).

Отримала нагороду від голови ТОДА за активу участь у гуртках художньої самодіяльності та популяризацію української пісні.   Також Бучацька Районна рада нагородила мене Стипендією імені героїв Небесної сотні.

Але найбільше отримала вражень, емоцій і позитиву від конкурсу у Туреччині, там у мене з`явились нові друзі з інших країн. А також там була поєднана програма конкурсу з відпочинком на морі.

– Як до твоєї творчості ставляться рідні і друзі?

– Всі родичі, друзі ставляться до мого хобі дуже добре, їм подобається така музика, батьки та вчителька допомагають розвиватись і здобувати нові нагороди і знання.

– Чи бачиш музику і бандуру, зокрема, у своєму майбутньому?

  • На даний момент бандура стала дуже цінним і визнаним інструментом. Гра на ній – це велике задоволення, вона просто зачаровує! Можливо, в майбутньому музика буде моєю спеціальністю.

журнал “ДЗЕРКАЛО”, №5, вересень 2021

Поділитись:

viber telegram copy Посилання скопійовано!



Зворотній зв'язок

Інші новини