Сьогодні у Дзеркалі говоримо про волонтерство. Про волонтерів в Україні під час війни точно будуть написані цілі розділи в підручниках з історії. Зробити неможливе, знайти, придбати, доставити, знову шукати гроші, ресурси, людей… І так 24\7 уже майже 2 роки. Також навколо теми волонтерів є багато дискусій і суперечок. І сьогодні я маю нагоду про все запитати у співзасновника БФ Колеса перемоги Ярослава Колодія. Від нового етапу війни благодійний фонд КОЛЕСА ПЕРЕМОГИ взаємодіяв із сотнею волонтерів з 10 країн та забезпечив більше 100 військових частин та підрозділів. Це заслуга благодійників, партнерів, і команди фонду. Також Команду благодійного фонду нагородив відзнакою Головнокомандувач Збройних сил України — Валерій Залужний. – Уже скоро 2 роки, як майже всі українці поділилися на 2 групи – ті, що на фронті зі зброєю, і ті, що їм допомагають. Є звичайно і третя категорія, які просто чекають на Перемогу. Але сьогодні не про них. Після 24 лютого як ви почали цю роботу, це був запит чи ваша ініціатива? Яке перше авто ви доставили ? – Скільки за весь цей час вдалося передати машин? Чи є якісь критерії до вибору конкретного авто? – Крім автомобілів, чим ще займається ваш фонд? Що купуєте, що збираєте, як допомогу, що передаєте? – Як відбувається цей процес? Спочатку ви отримуєте запит чи шукаєте необхідне? Як відбувається вибір – кому передати авто, адже потреб більше, ніж можливостей. – Чи змінилися запити зараз порівняно з тим, що було потрібно на початку повномасштабного? – Ви співпрацюєте з волонтерами з 10 різних країн. Хто ці люди? Як ви знайшлися? Чому вони це роблять? Яка їхня мотивація? – Як сьогодні, по ваших відчуттях, змінилося чи ні сприйняття, ставлення до війни в Україні серед іноземців, бо насправді багато інформації несеться, що всі вже втомилися нам допомагати, що українці себе дискредитують (це і про корупцію, і про часто неадекватну поведінку деяких біженців за кордоном) . Чи відчуваєте ви цю зміну в настроях? – Ваша волонтерська робота і спілкування в владою – є розуміння? Чи є проблеми з цим? – Розкажіть про зміни в законодавстві щодо регулювання і звітності роботи волонтерів. Була постанова Кабміну про впровадження змін з 1 грудня, далі перенесли обов’язкове виконання цих змін з квітня 2024 року. Що там насправді так обурило волонтерів, що змінюється і як це вплине на вашу роботу? – Як ви ставитеся до проведення різноманітних акцій, концертів з метою збору коштів? Волонтери жаліються, що люди просто так вже не хочуть донатити, і щоразу потрібно вигадувати і організовувати якість події/заходи, щоб мотивувати людей допомагати армії. З іншого боку, ми бачимо чимало концертів, вечорів, які під гаслом «ми допомагаємо ЗСУ» цим прикривають звичайний комерційний проект, або піар якоїсь персони з амбіціями на владу – перед виборами це буде масове явище. Ваше бачення цього? – Останнім часом, ми бачимо зокрема в нашому інформаційному полі, несуться неймовірні суперечки між волонтерами, між волонтерами і місцевою владою, на поверхню виносять тони якогось бруду – один на одного. Як пояснити це? Що це – змагання за що? І чи впливає все це на роботу волонтерів загалом, особливо всіх інших, які не беруть в цьому участь? – З вашого досвіду, хто і що мав би зробити в Україні, щоб якісно і кількісно покращити роботу волонтерів? Чого б вам хотілося в цьому напрямку? – Якби так склалося, просто уявимо на хвилину, що волонтерський рух в Україні не склався таким, яким ми його маємо, якою була б ця війна?