Уже 6 років доцент історичного факультету ТНПУ Володимир Кіцак, його студенти і його сім`я за власний кошт і з допомогою окремих меценатів плетуть маскувальні сітки для фронту. На сході ці сітки закривають зброю, техніку, бліндажі й вогневі позиції. За ці роки студенти історики сплели та відправили на фронт понад 10 тисяч! квадратних метрів сітки. Загальна вартість зекономлених для армії коштів сягає мільйона гривень.

Володимир Кіцак розповідає, з чого все починалося і як виглядає волонтерська робота насправді. В 2014 року, коли розпочалась війна й на телебаченні з’явились перші кадри захоплених росіянами міст, колорадських мітингів та тіл загиблих наших хлопців, ДОПОМОГТИ ХОЧ ЧИМОСЬ хотіли всі. Ну майже всі. Крім тих, хто “цілком випадково” дременув на пару місяців у Польщу чи Італію. Про всяк випадок. Подалі від мобілізації. Перша спільна робота студентів історичного факультету ТНПУ — збір коштів на лікування бійців 51-ї бригади, які були поранені того світанку, під Волновахою. А далі ми перераховували кошти на «Крила Фенікса», на волонтерські організації. Але те все було якось несерйозно. Та й зрозуміло, що тривалою допомогою збори коштів бути не можуть: студенти – не олігархи, багато ресурсу не мають. А допомогти хотілось.

Ще один поштовх – зима 2015 р. Вiдмовився від «броні» та пішов кулеметником у 80-у десантно-штурмову бригаду завідувач кафедри стародавньої та середньовічної історії, професор Іван Степанович Зуляк. Тоді й завертілось. На історичному факультеті з’явився перший каркас для сітки-основи, яка руками студентів-істориків перетворювалась на маскувальну. Поволі вчились плести. Нудна, копітка, нецікава робота. Але було треба. Сітку-основу та зелену тканину постачала ГО «Молодь – за майбутнє України». Вони ж відправили перші сітки на відновлену 44-у тернопільську артилерійську бригаду. Наше співробітництво було недовгим, зате хлопці залишили контакти, за якими можна було придбати фарбу для тканини та рибальські сітки втроє дешевше, ніж на ринку. А ще — чотири сорокалітрові казани, в яких і мали народжуватись різні відтінки зеленої, солом’яно-жовтої та коричневої тканини.

Тож восени 2015 року на околиці Великих Гаïв Тернопільської області вже весело палахкотіли вогнища. Проте, весело було недовго. За годину кип’ятіння виходило лише 12 кілограмів тканини, яку ще треба було десь висушити. А далі прийшли перші морози. Тож, якщо звечора тканина не була розвішана, на ранок доводилось наново розводити вогонь під казанами: витягати заморожену тканину не так уже й просто. А ще довелось самому, за сімейні кошти, купляти сітку й фарбу… Зате з’ясувалось, що студенти готові не тільки проводити довгі осінньо-зимово-весняні вечори за волонтерською роботою, але й впродовж всього цього часу принесли більше тони старих простирадл та підковдр. Бiлi – одразу ж були використані на зимові сітки, а кольорові

– пофарбовані за першої ж нагоди. Перша велика самостійна пересилка -в листопаді 2015 року, 20 сіток відправили у 80-у ДШБ Івану Зуляку. Це був результат тримісячної роботи всього історичного

факультету. Кожного дня десятки студентів, як бджоли, снували біля каркаса, й сотні сплетених квадратних метрів маскувальної сітки ставали тисячами. На історичному немає студента, який би не попрацював кілька десятків годин біля вже двох великих каркасів. Тепер кожна сітка була стандартного розміру — 32-35 кв.м. Для її плетення 20 студентів витрачали близько 6 годин. А ще

знайшлися справжні майстри плетення, з-під рук яких виходили справжні шедеври, які вже за 50 метрів робили асфальт біля істфаку рельєфною галявиною. Впродовж зими 2015-2016 років львівським десантникам відправлено 1500 кв.м. маскувальної сітки.

Поступово збільшувалась кількість маскувальних сіток, сплетених умілими руками майбутніх

бакалаврів та магістрів. З’являвся досвід, що значно полегшував роботу, а також – потрібні кон-

такти. Скажімо, після важкого зимового варення тканини, до літа 2016 вже приготували кілька тон

простирадл. Заздалегідь була підготовлена фарба, необхідні хімічні добавки, наколоті дрова, потім

приїжджали незамінні студенти й магістри – все це давало можливість за день пофарбувати та розвішати до 150 кілограмів тканини. Дуже допомогла Заліщицька швейна фабрика «Надін НТ», яка тоді шила військову форму для Збройних Сил. Кілька тон обрiзкiв піксельної тканини стали основою для наступних тисяч квадратних матерів маскування.

Більше тони простирадл забезпечив Теребовлянський деканат Греко-католицької церкви. Впродовж 2016-2017 р. суттєво допомогли коштами для придбання сітки-основи та фарби політики, за що ми особисто вдячні Степану Барні та Богдану Бутковському.

Разом із зростанням об’ємів, розширювалась географія поставок. Восени 2016 року 1300 кв.м.

отримала 24 ОМБ імені короля Данила та 56 ОМБ. У 2017 році понад 2100 кв.м. отримали перший дивізіон тернопільської 44 ОАБ на Луганщині, 56 ОМБ в Приазов’ї, УДА в селі Піски Донецької області, розвідники із 131 ОРБ та 93 ОМБ. А останніх 650 кв.м. переслали у 80 ОДШБ.

Щодо львіських десантників – це взагалі окрема історія. Після повернення професора Івана Зуляка з війни кожної осені весь перший курс відвідував базу 80-ї бригади, привозив нові сітки, спілкувався з десантниками. А де, врешті, ще можна потримати в руках справжню снайперську гвинтівку чи кулемет, приміряти парашут чи залізти в бойовий «хаммер»? А ще там є унікальний

військовий музей, присвячений, здебільшого, зброї ХХ століття.

В подальшому кількість виробленої маскувальної сітки тільки наростала. У 2018-2020 рр. тисячі квадратних метрів були відправлені в 131 і 132 розвідбати, в яких служили чи служать наші історики, в 28-у ОМБ імені Лицарів Зимового Походу, 44 Тернопільську ОАБ, 56-у Маріупольську ОМБ, 57 ОМБ імені кошового отамана Кості Гордієнка, 80-у Львівську ОДШБ, підрозділ Аеро-

розвідки та інші військові частини.

Чи не найпліднішим був сучасний другий курс істориків. Впродовж осені 2019 р. ці студенти сплели майже 2000 квадратних метрів. Ще понад 50 сіток поїхало на Східний фронт. Ця постійна волонтерська праця булла зупинена аж навесні 2020 р. в умовах карантину.

Загалом впродовж 2015-2020 р. студенти історики сплели та відправили на фронт 327 зелено-коричневих та білих маскувальних сіток, загальною площею понад 10000 квадратних метрів. Кожною з тих сіток можна накрити БТР, вогневу точку чи санітарну машину. Якщо ж врахувати, що квадратний метр сітки коштує більше ста гривень, то загальна кількість коштів, які зекономили

для ЗСУ студенти історики, сягає мільйона гривень.

Відповідно до зими чи літа міняється і колір сіток. На сході наші сітки закривають зброю, техніку, бліндажі й вогневі позиції. І ми будемо працювати далі, аж до самої нашої Перемоги.

Доцент кафедри історії України, археології та спеціальних галузей

історичних наук ТНПУ ім. Гнатюка Володимир КІЦАК

Журнал «ДЗЕРКАЛО», №2, зима 2021